ріпка
РІ́ПКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до рі́па.
А маленьким же таке було, що я встаю – і воно встає, топить стану – і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (А. Тесленко);
* У порівн. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув [Еней] в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)