рісонька
РІ́СОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до рі́ска.
— Чи проживе рибонька без водиці, чи розцвіте який квіточок [яка квіточка] без рісоньки небесної? Так і я не проживу без твоєї любові (Кв.-Осн., II, 1956, 336).
◊ [Й] рі́соньки в ро́ті не було́ (не мав, не ма́ла і т. ін.); [Й] рі́соньки в рот не брав (не бра́ла і т. ін.) — зовсім нічого не їв (не їла і т. ін.).
[Марта:] Скажіть хоч ви йому, Олексію Григоровичу! Рісоньки ж у роті не мав від самого ранку (Мороз, П’єси, 1959, 232).
Словник української мови (СУМ-11)