саботажник

САБОТА́ЖНИК, а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу.

Необхідні екстрені заходи боротьби з контрреволюціонерами і саботажниками (Ленін, 35, 1973, 150);

Грізно клялися [делегати], що твердою рукою молота і плуга візьмуть саботажників за горло (Гончар, II, 1959, 187).

Значення в інших словниках

1. саботажник — сабота́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. саботажник — -а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. саботажник — САБОТА́ЖНИК, а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Тут, у Берліні, лишиться тільки невелика, але цілком певна частина для дезинфекції міста й населення.  Словник української мови у 20 томах
4. саботажник — Сабота́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)