саботажник
САБОТА́ЖНИК, а, ч.
Той, хто саботує, вдається до саботажу.
Тут, у Берліні, лишиться тільки невелика, але цілком певна частина для дезинфекції міста й населення. Цебто: всіх провідників, всі непевні з якого-небудь погляду елементи, помічених саботажників і так далі вивішати по всьому Берліну (В. Винниченко);
На розпеченому вугіллі, він повинен був спектися, але чомусь не спікся. – Як поживаєте, саботажники? – заходячи в хату, питає Микола Хащуватий. – Саботуєте? (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)