самоварний
САМОВА́РНИЙ, а, е. Прикм. до самова́р;
// Признач. для самовара.
Чистили [черниці] крейдою та самоварною мастю мідні корогви (Мик., II, 1957, 373);
Самоварна труба;
// Такий, як у самовара.
— Здоров,— каже він, і золотий передній зуб сіє по хаті самоварний блиск (Тют., Вир, 1964, 32).
Словник української мови (СУМ-11)