самоварник
САМОВА́РНИК, а, ч.
1. Майстер, що виготовляє самовари.
2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни — умовна або жартівлива назва мінометників.
— Давайте, «самоварники»! — гукнув поранений мінометникам навздогін. — За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (Гончар, III, 1959, 286).
Словник української мови (СУМ-11)