самоварник

САМОВА́РНИК, а, ч.

1. Майстер, що виготовляє самовари.

2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни – умовна або жартівлива назва мінометників.

– Давайте, “самоварники”! – гукнув поранений мінометникам навздогін. – За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. самоварник — самова́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самоварник — -а, ч. Майстер, що виготовляє самовари.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоварник — САМОВА́РНИК, а, ч. 1. Майстер, що виготовляє самовари. 2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни — умовна або жартівлива назва мінометників. — Давайте, «самоварники»! — гукнув поранений мінометникам навздогін. — За Парламентом їх [фашистів] збилося, як сарани (Гончар, III, 1959, 286).  Словник української мови в 11 томах