самовикриття
САМОВИКРИТТЯ́, я́, с. Викриття самого себе, своїх дій, учинків, недоліків, слабостей і т. ін.
[Муравйов:] Все-таки прошу вас пояснити, що значить ваше самовикриття, яке, по суті, рівне самогубству? (Голов., Драми, 1958, 314);
Комічний діалог, художня функція якого полягає в самовикритті негативного персонажа, є неодмінним елементом його [Остапа Вишні] усмішок (Рад. літ-во, 4, 1965, 34).
Словник української мови (СУМ-11)