самовідчуття

САМОВІДЧУТТЯ́, я́, с. Відчуття власного морального або фізичного стану;

// Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність.

Міцний і запашний дим [сигари] стверезив [отверезив] її і повернув їй самовідчуття (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 95);

// Усвідомлення, відчуття в собі яких-небудь властивостей.

Який багатий наш народ на веселощі — буйні, пристрасні, всевладні! Це самовідчуття своєї сили в народі — найчудовіша його риса (Мас., Життя.., 1960, 131).

Значення в інших словниках

1. самовідчуття — самовідчуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самовідчуття — -я, с. Відчуття власного морального або фізичного стану. || Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність. || Усвідомлення, відчуття в собі яких-небудь властивостей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовідчуття — САМОВІДЧУТТЯ́, я́, с. Відчуття власного морального або фізичного стану; // Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність. Міцний і запашний дим [сигари] стверезив [отверезив] її і повернув їй самовідчуття (Ю.  Словник української мови у 20 томах