самозаспокоєння

САМОЗАСПОКО́ЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. самозаспоко́їтися.

Якось визріла в голові [Сеспеля] думка — їхати до Федора Пакришня, але тепер він зрозумів, що то була мрія, щаслива казка для самозаспокоєння (Збан., Сеспель, 1961, 294);

Всі його помисли були пов’язані з долею Білорусії. У нього не було ні краплини самозаспокоєння, затишшя, бо весь він — порив (Вітч., 6, 1968, 204).

Значення в інших словниках

1. самозаспокоєння — самозаспоко́єння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозаспокоєння — -я, с. Дія і стан за знач. самозаспокоїтися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозаспокоєння — САМОЗАСПОКО́ЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. самозаспоко́їтися. Якось визріла в голові [Сеспеля] думка – їхати до Федора Пакришня, але тепер він зрозумів, що то була мрія, щаслива казка для самозаспокоєння (Ю.  Словник української мови у 20 томах