1. Словник української мови в 11 томах

самозаспокоєння

САМОЗАСПОКО́ЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. самозаспоко́їтися.

Якось визріла в голові [Сеспеля] думка — їхати до Федора Пакришня, але тепер він зрозумів, що то була мрія, щаслива казка для самозаспокоєння (Збан., Сеспель, 1961, 294);

Всі його помисли були пов’язані з долею Білорусії. У нього не було ні краплини самозаспокоєння, затишшя, бо весь він — порив (Вітч., 6, 1968, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозаспокоєння — самозаспоко́єння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозаспокоєння — -я, с. Дія і стан за знач. самозаспокоїтися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозаспокоєння — САМОЗАСПОКО́ЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. самозаспоко́їтися. Якось визріла в голові [Сеспеля] думка – їхати до Федора Пакришня, але тепер він зрозумів, що то була мрія, щаслива казка для самозаспокоєння (Ю. Словник української мови у 20 томах