самозбереження

САМОЗБЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі.

Інстинкт самозбереження дав чіпкість його рукам, і незабаром він уже був під мостом, спускався задиханий кудись вниз по бантинах (Гончар, Людина.., 1960, 152);

У природі відомий закон самозбереження істоти від загину (Дмит., Наречена, 1959, 6).

Значення в інших словниках

1. самозбереження — самозбере́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозбереження — -я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозбереження — САМОЗБЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі. Інстинкт самозбереження дав чіпкість його рукам, і незабаром він уже був під мостом, спускався задиханий кудись вниз по бантинах (О. Гончар); У природі відомий закон самозбереження істоти від загину (Л. Дмитерко).  Словник української мови у 20 томах