самозречний
САМОЗРЕ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що самозре́чений.
Гриня відкривав собі Тамару у її справжності, в її самозречній подружній вірності і не раз тепер себе ловив на тому, що йому хочеться бачити її (Гончар, Тронка, 1963, 120).
Словник української мови (СУМ-11)