самокеруватися
САМОКЕРУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., спец. Керуватися автоматично або спонтанно.
Кібернетика, розглядаючи організм людини як складну систему, що самокерується, дала в руки космічної психології методи вирішення такого складного завдання, як забезпечення нормального психічного стану космонавта при тривалих перельотах (Веч. Київ, 14.VIII 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)