самокритичний

САМОКРИТИ́ЧНИЙ, а, е. Який критично ставиться до себе, до своєї діяльності, поведінки.

В розумних Гаврилових очах повно сміху, кепкування, видно, він людина самокритична, знає власну силу і недоліки (Збан., Сеспель, 1961, 274);

// Сповнений самокритики; який містить у собі самокритику.

Куцевич не почув самокритичного визнання Нерчина (Рибак, Час.., 1960, 445).

Значення в інших словниках

1. самокритичний — самокрити́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самокритичний — -а, -е. Який критично ставиться до себе, до своєї діяльності, поведінки. || Сповнений самокритики; який містить самокритику.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самокритичний — САМОКРИТИ́ЧНИЙ, а, е. Який критично ставиться до себе, до своєї діяльності, поведінки. В розумних Гаврилових очах повно сміху, кепкування, видно, він людина самокритична, знає власну силу і недоліки (Ю.  Словник української мови у 20 томах