самоосвіта

САМООСВІ́ТА, и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя.

Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (Фр., XVI, 1955, 162);

Треба було якоїсь систематики в самоосвіті (Вільде, Сестри.., 1958, 229);

Центр ваги в політичній освіті все більше переноситься на політичну самоосвіту і, насамперед, на семінарські форми навчання (Ком. Укр., 4, 1961, 72).

Значення в інших словниках

1. самоосвіта — самоосві́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. самоосвіта — -и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоосвіта — САМООСВІ́ТА, и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (І.  Словник української мови у 20 томах
4. самоосвіта — Самоосві́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)