1. Словник української мови в 11 томах

самоосвіта

САМООСВІ́ТА, и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя.

Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (Фр., XVI, 1955, 162);

Треба було якоїсь систематики в самоосвіті (Вільде, Сестри.., 1958, 229);

Центр ваги в політичній освіті все більше переноситься на політичну самоосвіту і, насамперед, на семінарські форми навчання (Ком. Укр., 4, 1961, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоосвіта — самоосві́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самоосвіта — -и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоосвіта — САМООСВІ́ТА, и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. самоосвіта — Самоосві́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)