самоосвіта
САМООСВІ́ТА, и, ж.
Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя.
Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (І. Франко);
Треба було якоїсь систематики в самоосвіті (Ірина Вільде);
Справжні знання людство збирало по золотій крупинці і, врешті закарбувало в книгах. Їх світ відкривається тільки тим, хто їх знаходить .. Самоосвіта доконечна! І тривати вона повинна постійно... (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоосвіта — самоосві́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- самоосвіта — -и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоосвіта — Самоосві́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самоосвіта — САМООСВІ́ТА, и, ж. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (Фр. Словник української мови в 11 томах