самоохорона
САМООХОРО́НА, и, ж. Те саме, що самооборо́на.
В душі [панича] все завмерло, крім одного, чисто звірячого інстинкту самоохорони (Фр., VII, 1951, 180);
Загін самоохорони вже складався з шістдесятьох піших і кінних стрільців (Юхвід, Юля, 1959, 220);
[Басов:] Казав я йому: беріть козаків на постій, організовуйте самоохорону, він відмовився (Корн., І, 1955, 152).
Словник української мови (СУМ-11)