самотинно

САМОТИ́ННО. Присл. до самоти́нний.

Жити самотинно;

// у знач. присудк. сл.

Я-то давно сама живу. Але, знаєш, як важко та самотинно буває. Та ще в довгі осінні ночі, як оце зараз (Дор., Не повтори.., 1968, 66).

Значення в інших словниках

1. самотинно — самоти́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самотинно — див. безлюдно  Словник синонімів Вусика
3. самотинно — Присл. до самотинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самотинно — САМОТИ́ННО. Присл. до самоти́нний. Жити самотинно; // у знач. пред. Я-то давно сама живу. Але, знаєш, як важко та самотинно буває. Та ще в довгі осінні ночі, як оце зараз (П. Дорошко).  Словник української мови у 20 томах