самотинний

САМОТИ́ННИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний.

Цей юнак зі своєю матір’ю та молодшим братом увійшли в самотинне життя Василя Архиповича свіжим струменем добра й спокою (Дор., Не повтори.., 1968, 40);

Він полюбив гаї дрімотні, І тишу самотинних мрій, І зорі, й місяць золотий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 54).

Значення в інших словниках

1. самотинний — самоти́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самотинний — див. одинокий  Словник синонімів Вусика
3. самотинний — -а, -е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самотинний — А, -е, інд.-авт. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітній. Спиваєш тугу самотинну і душу, мов малу дитину, до рання присипляєш: спи. (П-2:182).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. самотинний — САМОТИ́ННИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний. Цей юнак зі своєю матір'ю та молодшим братом увійшли в самотинне життя Василя Архиповича свіжим струменем добра й спокою (П.  Словник української мови у 20 томах