самоучитель —
САМОУЧИ́ТЕЛЬ див. самовчи́тель.
Словник української мови у 20 томах
самоучитель —
ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання).
Словник синонімів української мови