Словник синонімів української мови

самоучитель

ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання). Я похапцем розгорнув підручник із діалектології, намагаючись згадати, а що ж саме було задано для конспектування (Є. Гуцало); За останні роки з'явилося немало цікавих монографій, посібників, проблемних і оглядових робіт (з журналу); Ми заходили до книгарень і.. купили польських самовчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (О. Досвітній).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. самоучитель — самоучи́тель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. Самоучитель — Самовчитель  Неправильно-правильно
  3. самоучитель — САМОУЧИ́ТЕЛЬ див. самовчи́тель.  Словник української мови у 20 томах
  4. самоучитель — САМОУЧИ́ТЕЛЬ див. самовчи́тель.  Словник української мови в 11 томах