самоучитель
ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання). Я похапцем розгорнув підручник із діалектології, намагаючись згадати, а що ж саме було задано для конспектування (Є. Гуцало); За останні роки з'явилося немало цікавих монографій, посібників, проблемних і оглядових робіт (з журналу); Ми заходили до книгарень і.. купили польських самовчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (О. Досвітній).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоучитель — самоучи́тель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Самоучитель — Самовчитель Неправильно-правильно
- самоучитель — САМОУЧИ́ТЕЛЬ див. самовчи́тель. Словник української мови у 20 томах
- самоучитель — САМОУЧИ́ТЕЛЬ див. самовчи́тель. Словник української мови в 11 томах