санітар
САНІТА́Р, а, ч. Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо.
Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 337);
— Дозвольте? — громовим басом запитав він. — Санітар другої міської лікарні, Піддубний. Пробачте, вриваюсь без запрошення (Собко, Справа.., 1959, 80);
*Образно. Руді мурашки — чудесні санітари, які старанно оберігають дерева від шкідників (Веч. Київ, 24.VII 1968, 4);
// Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою.
Санітари повибігали із своїх схованок і, взявши носилки, стали підбирати поранених бійців (Тют., Вир, 1964, 505).
Словник української мови (СУМ-11)