санітар
САНІТА́Р, а, ч.
Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо.
Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (М. Трублаїні);
– Дозвольте? – громовим басом запитав він. – Санітар другої міської лікарні, Піддубний. Пробачте, вриваюсь без запрошення (В. Собко);
* Образно. Руді мурашки – чудесні санітари, які старанно оберігають дерева від шкідників (з газ.);
// Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою.
Санітари повибігали із своїх схованок і, взявши носилки, стали підбирати поранених бійців (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)