святешний
СВЯТЕ́ШНИЙ, а, е, діал. Святковий (у 2 знач.).
Вовну білую пряде [Марія] На той бурнус йому святешний (Шевч., II, 1963, 354);
Федот із Юлею сиділи на покуті, мати їм прослала новий вишитий рушник на коліна, щоб сметана не капнула на святешний одяг (Тют., Вир, 1964, 216);
// у знач. ім. святе́шне, ного, с. Святкове вбрання.
— Вбирайся вже, дівко, в святешне, бачу, що в тебе лиштва таки посіклася… (Стельмах, І, 1962, 157).
Словник української мови (СУМ-11)