світочок

СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до світ².

До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Вовчок, І, 1955, 330);

[Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (Кроп., II, 1958, 36).

◊ Ні в сві́то́чку — те саме, що Ні в сві́ті ( див. світ²).

Дівчина виходилась у неї хороша.. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в світочку! (Вовчок, І, 1955, 96);

Сві́то́чку мій! — те саме, що Сві́те мій! ( див. світ¹).

— Як прийшла я в сахарню, світочку мій! Кругом мене обступили хлопці: зачіпають та бровами моргають (Н.-Лев., II, 1956, 106).

Значення в інших словниках

1. світочок — сві́то́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. світочок — -чка, ч. Пестл. до світ II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світочок — СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до світ². До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Марко Вовчок); [Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. світочок — Світочок, -чка м. 1) Умен. отъ світ. 2) мн. світочки польові. раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. 1. 21.  Словник української мови Грінченка