світочок

СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до світ².

До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Вовчок, І, 1955, 330);

[Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (Кроп., II, 1958, 36).

◊ Ні в сві́то́чку — те саме, що Ні в сві́ті ( див. світ²).

Дівчина виходилась у неї хороша.. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в світочку! (Вовчок, І, 1955, 96);

Сві́то́чку мій! — те саме, що Сві́те мій! ( див. світ¹).

— Як прийшла я в сахарню, світочку мій! Кругом мене обступили хлопці: зачіпають та бровами моргають (Н.-Лев., II, 1956, 106).