світочок
Світочок, -чка
м.
1) Умен. отъ світ.
2) мн. світочки польові. раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. 1. 21.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світочок — сві́то́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- світочок — -чка, ч. Пестл. до світ II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світочок — СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до світ². До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Марко Вовчок); [Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
- світочок — СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до світ². До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Вовчок, І, 1955, 330); [Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (Кроп., II, 1958, 36). Словник української мови в 11 томах