світочок
СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч.
Пестл. до світ².
До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Марко Вовчок);
[Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (М. Кропивницький).
◇ (1) Ні в сві́то́чку – те саме, що Ні в сві́ті (див. світ²).
Дівчина виходилась у неї хороша .. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в світочку! (Марко Вовчок);
(2) Сві́то́чку мій! – те саме, що Сві́те мій! (див. світ¹).
– Як прийшла я в сахарню, світочку мій! Кругом мене обступили хлопці: зачіпають та бровами моргають (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світочок — сві́то́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- світочок — -чка, ч. Пестл. до світ II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світочок — СВІ́ТО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до світ². До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Вовчок, І, 1955, 330); [Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (Кроп., II, 1958, 36). Словник української мови в 11 томах
- світочок — Світочок, -чка м. 1) Умен. отъ світ. 2) мн. світочки польові. раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. 1. 21. Словник української мови Грінченка