світський
СВІ́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Не церковний, не духовний.
Те, що вона була “з духовних”, – прищепило їй певну повагу до людей не з світського стану (М. Коцюбинський);
Прокопенко вийшов з хлопцями і став за церковною огорожею. Скоро вийшов батюшка .. у світському вбранні (О. Довженко);
// у знач. ім. сві́тський, кого, ч. Той, хто не має духовного сану.
– І не говори! – промовила стиха матушка в третій хаті, – не дам я своєї дочки за світського! Підождім .. – Нічого нам богословів ждати! Вони сватаються, де сотнями пахне (І. Нечуй-Левицький).
2. Прикм. до світ² 7.
В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми “Слепая”] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (з наук.-попул. літ.);
// Який відповідає вимогам світу.
Я тоді й собі наважив Трохи ноги розім'яти, І, як Келле, щонайвищих Світських звичаїв набратись (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- світський — сві́тський прикметник Орфографічний словник української мови
- світський — Не духовний, цивільний, не державний; (баль) великосвітський; (звичай) загальноприйнятий, з. світовий. Словник синонімів Караванського
- світський — [св’іц'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- світський — -а, -е. 1》 Не церковний, не духовний. || у знач. ім. світський, -кого, ч. Той, хто не має духовного сану. 2》 Прикм. до світ II. || Який відповідає вимогам світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світський — Цивільний Словник чужослів Павло Штепа
- світський — Сві́тський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- світський — СВІ́ТСЬКИЙ, а, е. 1. Не церковний, не духовний. Те, що вона була «з духовних», — прищепило їй певну повагу до людей не з світського стану (Коцюб., І, 1955, 314); Прокопенко вийшов з хлопцями і став за церковною огорожею. Скоро вийшов батюшка.. Словник української мови в 11 томах
- світський — Світський, -а, -е = світовий 2 и 3. см. несвітський. Словник української мови Грінченка