світський
СВІ́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Не церковний, не духовний.
Те, що вона була «з духовних», — прищепило їй певну повагу до людей не з світського стану (Коцюб., І, 1955, 314);
Прокопенко вийшов з хлопцями і став за церковною огорожею. Скоро вийшов батюшка.. у світському вбранні (Довж., І, 1958, 176);
// у знач. ім. сві́тський, кого, ч. Той, хто не має духовного сану.
— І не говори! — промовила стиха матушка в третій хаті, — не дам я своєї дочки за світського! Підождім.. — Нічого нам богословів ждати! Вони сватаються, де сотнями пахне (Н.-Лев., І, 1956, 135).
2. Прикм. до світ² 7.
В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми «Слепая»] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (Життя і тв. Т. Г.Шевченка, 1959, 107);
// Який відповідає вимогам світу.
Я тоді й собі наважив Трохи ноги розім’яти, І, як Келле, щонайвищих Світських звичаїв набратись (Л. Укр., IV, 1954, 185).
Значення в інших словниках
- світський — сві́тський прикметник Орфографічний словник української мови
- світський — Не духовний, цивільний, не державний; (баль) великосвітський; (звичай) загальноприйнятий, з. світовий. Словник синонімів Караванського
- світський — [св’іц'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- світський — -а, -е. 1》 Не церковний, не духовний. || у знач. ім. світський, -кого, ч. Той, хто не має духовного сану. 2》 Прикм. до світ II. || Який відповідає вимогам світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світський — Цивільний Словник чужослів Павло Штепа
- світський — СВІ́ТСЬКИЙ, а, е. 1. Не церковний, не духовний. Те, що вона була “з духовних”, – прищепило їй певну повагу до людей не з світського стану (М. Коцюбинський); Прокопенко вийшов з хлопцями і став за церковною огорожею. Скоро вийшов батюшка .. Словник української мови у 20 томах
- світський — Сві́тський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- світський — Світський, -а, -е = світовий 2 и 3. см. несвітський. Словник української мови Грінченка