світоч
СВІ́ТОЧ, а, ч.
1. заст., поет. Велика свічка;
// Смолоскип.
– Ходімо, куме, в піраміду, Засвітим світоч (Т. Шевченко);
Замок був там; зброї полиск, Сміх і співи там гули, Пані, лицарі та джури В коло з світочами йшли (Леся Українка);
* Образно. Ти [кремінь] лишень іскри пускай! Може, світоч із них загориться, Що поколінням усім вихід освітить із тьми (І. Франко);
* У порівн. Вийшла [поезія] на велетенське поле людського існування і боротьби, як світоч, як світлий маяк у боротьбі за щастя і волю народів (А. Малишко);
* Образно. * У порівн. Умер і він бійців хоробрих смертю, Та перед нами світочем горить Ім'я його, як приклад благородний (М. Рильський);
// Свічник.
Зчинилася бійка .. Хтось здер скатертину. З гуркотом упали мідні світочі. Свічки погасли (З. Тулуб);
// Світило.
[Мартіан:] Світочам небесним і тим порядок дано й певний час, коли і скільки їм світить на землю (Леся Українка).
2. перен. Той, хто є носієм правди, волі, освіти і т. ін.
Російських письменників, великих світочів у духовнім царстві, ми знаємо й любимо (І. Франко);
Данте і Шекспір, Гете і Пушкін, Міцкевич і Шевченко – подвижники своєї нації і водночас – світочі людства! (з наук.-попул. літ.).
3. перен. Те, що є джерелом істини, правди, волі, освіти і т. ін.
– Це [Академія] світоч науки для всього слов'янства. – Атож! – радо погодився владика (О. Ільченко).
Значення в інших словниках
- світоч — сві́точ 1 іменник чоловічого роду велика свічка, смолоскип сві́точ 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- світоч — Смолоскип, світич; (небесний) світило; (людства) зірка; (науки) апостол; (науковий центр) колиска, джерело; Д. лучина. Словник синонімів Караванського
- світоч — див. апостол Словник синонімів Вусика
- світоч — Переносне вживання слів "світоч", "світило" в значенні "велика, мудра людина" знаходимо ще в біблійній Книзі пророка Даніїла: "Розумні сяятимуть неначе світила на небі..., неначе зорі, во віки віків" (12, 3). Словник крилатих висловів
- світоч — -а, ч. 1》 заст., поет. Велика свічка. || Смолоскип. || Свічник. || Світило. 2》 перен. Той, хто є носієм правди, волі, освіти і т. ін. 3》 перен. Те, що є джерелом істини, правди, волі, освіти тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світоч — див. світильник Словник чужослів Павло Штепа
- світоч — СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М. Словник синонімів української мови
- світоч — СВІ́ТОЧ, а, ч. 1. заст., поет. Велика свічка; // Смолоскип. — Ходімо, куме, в піраміду, Засвітим світоч (Шевч., II, 1963, 421); Замок був там; зброї полиск, Сміх і співи там гули, Пані, лицарі та джури В коло з світочами йшли (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах