світоч

СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М. Зеров); Марс — порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з журналу); (Мартіан:) Світочам небесним і тим порядок дано в певний час, коли і скільки їм світить на землю (Леся Українка).

СВІ́ЧКА, СВІЧА́, СВІ́ТОЧ заст., поет. (велика); ЛОЇ́ВКА діал. (з лою). Свічка.. догоріла до краю (Ю. Яновський).

СВІЧНИ́К (підставка для свічки, свічок), ПІДСВІ́ЧНИК, СТАВНИ́К церк., ПОСТАВНИ́К церк., СВІ́ТОЧ заст., СТА́ВЕЦЬ заст., ШАНДА́Л заст.; КАНДЕЛЯ́БР (для кількох свічок або електроламп). У гроті були поставлені свічники й запалені свічки (Л. Смілянський); Він бачив такі підсвічники в Лаврі в Києві (І. Нечуй-Левицький); Перед.. образами у високих ставниках горять товсті зелені свічки (М. Старицький); — Мисліть, други, — узявши в руки свічний ставець,.. продовжував Данило (А. Хижняк); У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (З. Тулуб).

СМОЛОСКИ́П (переносний світильник — палиця з намотаним на кінці просмоленим клоччям, що горить), ФА́КЕЛ, СВІ́ТОЧ (СВІ́ТИЧ) заст. поет., СМОЛЯНИ́К рідше, ФА́КЛЯ діал., ПОХІДНЯ́ діал. Попереду йшов пастух зі смолоскипом і освітлював шлях коням, що тягли віз (В. Гжицький); Повертав я додому, обтяжений Вакхом, і слуги В сірий світанок несли факели димні свої (М. Зеров); (6-й голос:) Запалюйте ліхтарі й смоляники. Освічуйте шлях славному козацтву (В. Самійленко); Глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М. Старицький); Гостомисл, два отроки з похіднями. (Гостомисл (до одного хлопця):) Віддай йому ось другу похідню! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світоч — сві́точ 1 іменник чоловічого роду велика свічка, смолоскип сві́точ 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. світоч — Смолоскип, світич; (небесний) світило; (людства) зірка; (науки) апостол; (науковий центр) колиска, джерело; Д. лучина. Словник синонімів Караванського
  3. світоч — див. апостол Словник синонімів Вусика
  4. світоч — Переносне вживання слів "світоч", "світило" в значенні "велика, мудра людина" знаходимо ще в біблійній Книзі пророка Даніїла: "Розумні сяятимуть неначе світила на небі..., неначе зорі, во віки віків" (12, 3). Словник крилатих висловів
  5. світоч — -а, ч. 1》 заст., поет. Велика свічка. || Смолоскип. || Свічник. || Світило. 2》 перен. Той, хто є носієм правди, волі, освіти і т. ін. 3》 перен. Те, що є джерелом істини, правди, волі, освіти тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. світоч — див. світильник Словник чужослів Павло Штепа
  7. світоч — СВІ́ТОЧ, а, ч. 1. заст., поет. Велика свічка; // Смолоскип. – Ходімо, куме, в піраміду, Засвітим світоч (Т. Шевченко); Замок був там; зброї полиск, Сміх і співи там гули, Пані, лицарі та джури В коло з світочами йшли (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  8. світоч — СВІ́ТОЧ, а, ч. 1. заст., поет. Велика свічка; // Смолоскип. — Ходімо, куме, в піраміду, Засвітим світоч (Шевч., II, 1963, 421); Замок був там; зброї полиск, Сміх і співи там гули, Пані, лицарі та джури В коло з світочами йшли (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах