селезінка

СЕЛЕЗІ́НКА, и, ж., анат. Кровотворний орган хребетних тварин і людини, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції; міститься в черевній порожнині.

Спленін — гормон селезінки, посилює знешкоджуючу функцію організму і тим самим допомагає при лікуванні хворих на токсикоз вагітності і променеву хворобу (Наука.., 1, 1962, 49);

Коні цокотіли копитами по льоду,.. ганяли по дворищу, кевкали селезінкою (Тют., Вир, 1964, 414).

Значення в інших словниках

1. селезінка — селезі́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. селезінка — -и, ж., анат. Кровотворний орган хребетних тварин і людини, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції. Блукаюча селезінка — селезінка, яка надмірно зміщується внаслідок слабкості зв'язкового апарату, вродженої відсутності брижі шлунка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. селезінка — (анатом.) коса, сележінь  Словник чужослів Павло Штепа
4. селезінка — СЕЛЕЗІ́НКА, и, ж., анат. Кровотворний орган людини і хребетних тварин, який бере участь також в обміні речовин і виконує різноманітні захисні функції; міститься в черевній порожнині.  Словник української мови у 20 томах
5. селезінка — Орган хребетних, що належить до судинної системи; в людини міститься під діафрагмою, зліва по ходу десятого ребра; кумулює кров, місце розпаду кров'яних тілець, переважно еритроцитів; виробляє лімфоцити, моноцити, антитіла.  Універсальний словник-енциклопедія
6. селезінка — СЕЛЕЗІ́НКА, КОСА́ діал.  Словник синонімів української мови
7. селезінка — Селезі́нка, -нки, -нці; -зі́нки, -зі́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)