семінарист
СЕМІНАРИ́СТ, а, ч.
1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.).
Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою… (Н.-Лев., І, 1956, 143);
— Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист. — Чув… А зараз ви звичайнісінький піп (Довж., І, 1958, 413);
Юрко привітався з учителем і підійшов до семінариста (Багмут, Опов., 1959, 20).
2. Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію.
В тій компанії все більше бувші семінаристи, хлопці нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).
Словник української мови (СУМ-11)