семінарист
СЕМІНАРИ́СТ, а, ч.
1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.).
Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою... (І. Нечуй-Левицький);
– Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист (О. Довженко);
Юрко привітався з учителем і підійшов до семінариста (І. Багмут).
2. Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію.
В тій компанії все більше бувші [колишні] семінаристи, хлопці нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)