сивенький
СИВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до си́вий 1 — 3.
Під хатою дідусь сивенький Сидить, а сонечко низенько Уже спустилось над Дніпром (Шевч., II, 1963, 42);
Йонька.. привів собі в двір сивеньку конячку (Тют., Вир, 1964, 394);
Ти, зозуле сивенькая, Закуй ми [мені] сумненько, Най розпука та й лютая Вирве ми серденько (Пісні та романси.., II, 1956, 57);
В хаті холодно. Ще грубки не топили. Тому, як дмухнути, — пара сивенька з рота (Головко, І, 1957, 149).
Словник української мови (СУМ-11)