сидження
СИ́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Сидіння.
Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис, 1864, № 10846);
Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (Фр., III, 1950, 454);
Лакеї позіскакували зі своїх сиджень і поставали в покірних поставах (Фр., III, 1950, 148).
Словник української мови (СУМ-11)