Великий тлумачний словник сучасної мови

сидження

си́дження

-я, с., діал.

Сидіння.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сидження — си́дження іменник середнього роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
  2. сидження — (дія) сидіння, сидня; (місце) сидіння, жм. сідак, сідало.  Словник синонімів Караванського
  3. сидження — СИ́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Сидіння. Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис); Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  4. сидження — си́дження 1. процес сидіння (м, ср, ст): Це постійне сидження на цій лавці й чекання на Влодка вже мене комплєтно денервує (Авторка)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. сидження — СИДІ́ННЯ (дія і стан), СИ́ДЖЕННЯ, СИДНЯ́ розм., СИ́ДЯЧКА розм.  Словник синонімів української мови
  6. сидження — Си́дження, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сидження — СИ́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Сидіння. Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис, 1864, № 10846); Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  8. сидження — Сидження, сидіння, -ня с. Сидѣніе. Через сидження, не міг запопасти в лежання. Ном. № 10846. Через сидіння не впало в лежіння. Ном. № 10846.  Словник української мови Грінченка