сидження
СИ́ДЖЕННЯ, я, с., діал.
Сидіння.
Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис);
Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)