сидьма
СИ́ДЬМА, присл., розм. Те саме, що си́дячи.
Підступивши до тих, що працювали сидьма в кутку, і помітивши серед них Данька та Валерика, дівчинка раптом відсахнулась назад (Гончар, Таврія.., 1957, 112).
◊ Си́дьма сиді́ти — те саме, що Си́днем сиді́ти ( див. си́день).
Коли не блукав [хлопчик] десь за коровою в лісі чи з гусьми на пастівнику, то сидьма сидів у кузні (Кол., Терен.., 1959, 8);
Сімейство в Березняка велике, зима настала, сиділи сидьма в хаті (Ле, Ю. Кудря, 1956, 266);
*Образно. Джамбул! Він ще застав аж ті часи кріпосницької Росії, коли література сидьма сиділа в великосвітських салонах (Тич., III, 1957, 66).
Словник української мови (СУМ-11)