силка
СИ́ЛКА, и, ж. Пестл. до си́ла 1.
Ой дав мене батько та з багатого дому, Виробила силку, та не знаю за кого? (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 41);
Ухопив Марусяк Андрія, здавив полонинською силкою коханою і, піднявши догори, вдарив об землю (Хотк., II, 1966, 199).
◊ Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лку (си́лки) кого — те саме, що Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лу (си́ли) ( див. си́ла).
Словник української мови (СУМ-11)