сильвет

СИЛЬВЕ́Т, у, ч., заст. Силует (у 1, 2 знач.).

Ген-ген на обрії сильвети диких коней, Намети і вози (Зеров, Вибр., 1966, 99);

Від надмірного напруження вона [туга] поволі втілювалася в тремтливий сильвет перед очима… (Кач., II, 1958, 391).

Значення в інших словниках

1. сильвет — сильве́т іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. сильвет — -у, ч., заст. Силует (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сильвет — СИЛЬВЕ́Т, у, ч., заст. Силует (у 1, 2 знач.). Ген-ген на обрії сильвети диких коней, Намети і вози (М. Зеров); Від надмірного напруження вона [туга] поволі втілювалася в тремтливий сильвет перед очима... (Я. Качура).  Словник української мови у 20 томах