скалля

СКА́ЛЛЯ¹, я, с., рідко. Збірн. до ска́лка 1, 2.

Пляшка брязнула об причілок і розлетілася дрібнісіньким скаллям… (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 95);

В диму й куряві, під градом виючого скалля безупинно стріляли наші артилеристи (Донч., VI, 1957, 200);

Та так, хлопче, дрова рубай, щоб не було скалля, Та так, хлопче, других люби, аби-м [щоб] я й не знала (Коломийки, 1969, 194).

СКА́ЛЛЯ², я, с., заст. Збірн. до скала́.

Значення в інших словниках

1. скалля — Ска́лля: — клепки [14,I]  Словник з творів Івана Франка
2. скалля — ска́лля 1 іменник середнього роду скалки рідко ска́лля 2 іменник середнього роду скелі рідко  Орфографічний словник української мови
3. скалля — I -я, с., рідко. Збірн. до скалка 1), 2). II -я, с., заст. Збірн. до скала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скалля — СКА́ЛЛЯ¹, я, с., рідко. Збірн. до ска́лка 1, 2. Пляшка брязнула об причілок і розлетілася дрібнісіньким скаллям... (Ю. Смолич); В диму й куряві, під градом виючого скалля безупинно стріляли наші артилеристи (О.  Словник української мови у 20 томах