скалкуватий
СКАЛКУВА́ТИЙ, а, е. З гострими краями.
Скалкуваті камінці (Сл. Гр.);
// Покритий грудками (у 2 знач.).
Незчулись [бійці], як набігла тінь, скалкувата земля потемніла під ними (Гончар, III, 1959, 11).
Словник української мови (СУМ-11)СКАЛКУВА́ТИЙ, а, е. З гострими краями.
Скалкуваті камінці (Сл. Гр.);
// Покритий грудками (у 2 знач.).
Незчулись [бійці], як набігла тінь, скалкувата земля потемніла під ними (Гончар, III, 1959, 11).
Словник української мови (СУМ-11)