скалоокий
СКАЛОО́КИЙ, а, е, розм. Те саме, що більма́стий.
*Образно. За гратами останню мичку допрядає скалоокий день (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 27);
// у знач. ім. скалоо́кий, кого, ч. Той, хто мав більмо (більма) на оці (на очах).
— Тільки про оковиту ніхто не згадав.. — Буде й оковита,— дружньо поляпав по плечі Чепіга скалоокого (Добр., Очак. розмир, 1965, 219).
Словник української мови (СУМ-11)