Словник української мови в 11 томах

скаут

СКА́УТ, а, ч. У буржуазних країнах — член дитячої або юнацької організації військово-політитчного характеру.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. скаут — ска́ут іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. скаут — -а, ч. У деяких країнах – член дитячої або юнацької організації військово-спортивного характеру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скаут — Пластун, (вона) пластунка  Словник чужослів Павло Штепа
  4. скаут — СКА́УТ, а, ч. Член дитячої або юнацької організації військово-спортивного характеру.  Словник української мови у 20 томах
  5. скаут — ска́ут див. бойскаут, герлскаут.  Словник іншомовних слів Мельничука