сквапливий
СКВАПЛИ́ВИЙ, а е.Те саме, що квапли́вий.
Суд сквапливий рідко буває справедливий (Номис, 1864, № 7379);
Розв’язував [Марусяк] сплутані ноги Марусі, виймав шмату з рота. Рухи були якісь сквапливі. Щось смикало його (Хотк., II, 1966, 250);
[Наталя:] Я не хочу [виходити заміж]… мене ніхто не може присилувати… [Золотницький:] Надто вимовна і до суперечності скваплива зробилася! (Гр., II, 1963, 548).
Словник української мови (СУМ-11)